ОПРОБКОВІ́ННЯ, я, с., спец. Зміна оболонок живих рослинних клітин внаслідок відкладання в них суберину, через що вони стають непроникними для води й повітря. За допомогою взаємодії клітин лубу і пробкового камбію утворюється кутин — речовина, що надає забарвлення та опробковіння клітинам кори (Стол.-буд. справа, 1957, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 730.