ОПРОТИ́ВИТИ, влю, виш; мн. опроти́влять, док., перех., діал. Спротивити. Усі в селі спротивили собі Якима, всі стали віщувати йому лиху долю за його злобні проступки (Ков., Світ.., 1960, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 731.