ОПТИМІ́СТКА, и, ж. Жін. до оптимі́ст. Я все ж таки трошки оптимістка.., і думаю, що світ іде не до гіршого, а до кращого (Л. Укр., V, 1956, 164); [Криницька:] Чого вішати [голову]? На помилках учимось.. [Наталя:] От оптимістка! (Мик., І, 1957, 363).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 732.