ОПУ́ЩЕНІСТЬ, ності, ж., діал. Стан за знач. опу́щений 2. Звідти [з дзеркальця] дививсь на неї бридкий вид, її образ, який.. лишивсь там під блискучим скляним поверхом, щоб вічно нагадувати їй про її недолю, опущеність, самотність… (Коцюб., І, 1955, 267); Якесь несказанно гидке, а заразом смутне почуття опущеності обгорнуло мене, і я встав від столу (Коб., III, 1956, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 736.