ОПІКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., ким, чим, рідко над ким — чим, про кого — що. Те саме, що опіка́ти2. Він добровільно опікувався майстернею, вимітав сміття, прибирав і чистив інструмент.., наливав до рукомийника воду (Ю. Янов., II, І954, 135); У нас в Радянському Союзі про молодь, і зокрема про виховання молодих творчих талантів, опікується Комуністична партія та Радянський уряд (Тич., III, 1957, 459); — Потребує [Славко] такої людини з досвідом, щоби любила його й опікувалася ним не тільки як жінка, але також як рідна мати (Март., Тв., 1954, 447); Польська адміністрація теж була далека від того, щоб не то що опікуватися над тими нещасними і всіма зневаженими паріями, але хоча б просто справедливо ставитись до них (Фр., XVI, 1955, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 713.