ОРА́НЖЕВИЙ, а, е. Те саме, що жовтогаря́чий. Посередині конюшні на стовпі висів ліхтар, від нього падало на землю оранжеве кружальце світла (Тют., Вир, 1964, 27); З-за лісу незабаром підвівся оранжевий ущерблений місяць (Шиян, Баланда, 1957, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 737.