ОРГА́ННИЙ, а, е.
1. Прикм. до орга́н. Органна труба; // Признач. для виконання на органі. Органна музика.
2. Такий, як в органа (про звуки і т. ін.). — А чим не козак був?.. — по великій паузі ринуть з глибини душі органні, затамовані звуки невимовного горя батька-рицаря (Збірник про Кроп., 1955, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 741.