ОРДЕНОНО́СЕЦЬ, сця, ч. Особа, нагороджена орденом. — Товариші, — каже Григорій Павлович, — ..давайте привітаємо нашого дорогого орденоносця (Ю. Янов., І, 1954, 27); Під час вручення нагород біля них [бійців і командирів] бігав Колосок і кожного орденоносця фотографував (Кучер, Чорноморці, 1956, 448).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 742.