ОРДИНА́ТОРСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до ордина́тор.
2. у знач. ім. ордина́торська, кої, ж. Кімната для ординаторів у медичних закладах. Галина Степанівна вийшла з палати. Треба було в ординаторській заповнити деякі історії хвороб (Коп., Земля.., 1957, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 743.