ОРЕ́Л, орла́, ч.
1. Великий хижий птах родини яструбових, що водиться в горах або степах різних частин світу. За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день божий довбе ребра Й серце розбиває (Шевч., І, 1963, 323); Орел підвівся на свої міцні високі ноги з великими гачкуватими пазурами, з хвилину постояв.. і знову.. закуняв (Тулуб, В степу.., 1964, 166); Високо в небі кружляли степові орли (Кучер, Зол. руки, 1948, 64); * У порівн. Мріє, колись ти літала орлом надо мною, — дай мені крила свої, хочу їх мати сама (Л. Укр., І, 1951, 268).
2. Герб із зображенням цього птаха. У запорожців на білих корогвах тільки червоні хрести, а в городових орли і всяке малювання з золотом (П. Куліш, Вибр., 1969, 163); [Чоловік:] Це завтра свято військове у нас, ми маємо усі піти в вінках, орлів імперії врочисто нести повз образ імператора (Л. Укр., II, 1951, 485); Горді двоголові орли на стінах поспускали крила (Еллан, II, 1958, 245); Художник стояв.. і мовчки дивився на місто. Горбоносе, застигле обличчя старого.. нагадувало карбованого орла з старовинної монети (Гончар, III, 1959, 245); // Зворотний бік монети, медалі. Хутори, як золота медаль, можуть мати орла і решку (Стельмах, І, 1962, 289).
3. перен. Про сильну, мужню людину. — Орел, а не козак! — каже знов Василь Невольник. — Що, якби таких друзяк припливло хоч дві чайки до Кермана, як я пропадав там у неволі? (П. Куліш, Вибр., 1969, 51); — Гляньте на цих орлів, — сказав задумано.. Журба, — що не хлопець, то сила, розум, талант… (Вас., II, 1959, 498).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 743.