ОРКЕСТРО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до орке́стр 1. Далі була якась оркестрова штука.. Софія слухала теє байдуже (Л. Укр., III, 1952, 534).
2. Признач. для оркестру (у 2 знач.). Музиканти сиділи на своїх місцях в оркестровій будці (Л. Укр., III, 1952, 621).
3. Написаний для виконання оркестром. Оркестрова сюїта.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 747.