ОРТОДО́КСІЯ, ї, ж., книжн. Неухильне дотримання принципів якого-небудь учення, світогляду. Сковорода різко критикував церковників і біблійські легенди. Він перший на Україні піддав критиці церковну ортодоксію і тим самим сприяв звільненню філософії від теології і розвиткові вільної думки (Іст. УРСР, І, 1953, 375).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 750.