ОРХІДЕ́Я, ї, ж. Південна трав’яниста рослина родини зозулинцевих з запашними квітками різного кольору і вигадливої форми. У лісі квітли дикі орхідеї (Тулуб, Людолови, І, 1957, 372); Про орхідею — цю чудову квітку — складено легенди. За різноманітністю форм і забарвленням вона займає одно з перших місць у рослинному царстві (Веч. Київ, 14.ІІ 1966, 1); // Квітка цієї рослини. Букет орхідей.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 751.