ОРІ́ХОВИЙ, а, е, рідко. Прикм. до орі́х. Густий оріховий настій піднімався над.. землею (Стельмах, На.. землі, 1949, 555); // Зробл. з деревини горіха. Ой поїхав з України Козак молоденький — Оріхове сіделечко, Ще й кінь вороненький (Нар. лірика, 1956, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 746.