ОСВЯ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до освяти́ти. Сухі трави, чорнобривці й мак, освячений на спаса, — дарують хаті степові пахощі (Ю. Янов., І, 1958, 176); Знали [люди], що від сьогодні земля не панська, а людська, що народ одбирає її назад, у свою власність. Ниву, освячену працею рук дідів та унуків (Коцюб., II, 1955, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 758.