ОСЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, док., рідко. Те саме, що розсе́рдитися. Пильно вдивилася [мати] в обличчя Славка, Завважила по нім, що він осердився (Март., Тв., 1954, 457); Голова осердився (Горд., Дівчина.. 1954, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 759.