ОСИРО́ЧЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до осироти́ти. Всю її [оливу], друже, вкінець осирочений Витратив гойно на других… (Стар., Поет. тв., 1958, 152); Золотий радянський герб України огортали написи і рушникові квіти.. Вони нагадують про рідну хату, осирочену й запалену жорстоким ворогом із Заходу… (Ле, Мої листи, 1945, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 762.