ОСКА́РЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. оска́ржити. Його вирок був остаточний і оскарженню не підлягав (Дмит., Наречена, 1959, 219); Вислухавши.. оскарження й оборони, цар Соломон замкнув [закрив] засідання і відложив його продовження на другий день (Фр., IV, 1950, 123); Іван розповів усе докладно і прочитав акт оскарження, одержаний ним ще 22 жовтня минулого року (Кол., Терен.., 1959, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 767.