ОСКА́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСКА́РЖИТИ, жу, жиш, док., перех.
1. Офіційно подавати скаргу у вищу інстанцію, протестуючи проти якого-небудь рішення, чиїх-небудь дій і т. ін. Мединський, очевидно,.. примирився з вироком і не бажає його оскаржувати (Руд., Остання шабля, 1959, 75); — Ви ж до Москви збиралися, оскаржувати ваше звільнення з голодностепського будівництва погрожували (Ле, Міжгір’я, 1953, 343); Кожне дисциплінарне стягнення робітник або службовець може оскаржити до комісії по трудових спорах (Рад. Укр., 15.1 1967, 4).
2. заст. Обвинувачувати. [Сімон:] Я оскаржую.. Євгенія Грушку… (Фр., IX, 1952, 8); — Він тоді оскаржить вас за зганьблення його чесного ймення (Кулик, Записки консула, 1958, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 767.