ОСКЛЯНІ́ТИ, і́є, док. Стати нерухомим, невиразним, ніби скляним (про очі, погляд). Інна раптом знерухоміла, погляд її нібито осклянів (Шовк., Починається юність, 1938, 205); Очі оскляніли, в їх імлистій глибині блукали зіниці (Речм., Весн. грози, 1961, 362).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 768.