ОСКО́ЛКОВИЙ, а, е, спец. Який поражає осколками. На щастя Багірова, це була не осколкова міна (Гончар, III, 1959, 223); // Утворений осколком, завданий осколком. Осколкова рана.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 768.