ОСКО́МИНА, и, ж., діал. Оскома. [Халява:] Коли б ми оце були на Подолі,.. добули б хоч по невеличкій чарчині! [Хома:] Не нагадуй, хай їй враг, оскомину тільки нагониш (Кроп., V, 1959, 263); * У порівн. Розмова з о. Нестором ще троха [трохи] млоїла його, мов оскомина на зубах (Фр., VII, 1951, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 769.