ОСМІ́ХНЕНИЙ, а, е, рідко. Який злегка осміхається, сміється; усміхнений. Мокрі, стомлені, але радісно осміхнені, ми входимо в ліс (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 63); // Який виражає легкий сміх (про очі, обличчя). Він бачить осміхнене обличчя Кошового, веселі жмурки в очах (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 801).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 774.