ОСМІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осмія́ти. Найбільш хвилювало те, що в п’єсі осміяний був мулла, темний визискувач народу (Коцюб., II, 1955, 142); Дівчині світ затьмарився, дуже незручно почувала себе, осміяна, мало не заплакала (Горд., Дівчина.., 1954, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 774.