ОСНА́ЩУВАТИ, ую, уєш і ОСНАЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСНАСТИ́ТИ, ащу́, асти́ш, док., перех.
1. Забезпечувати необхідними технічними засобами, обладнанням. Бригада збирає оті суденця.., складає і зварює їхні корпуси, монтує в них потужні точні машини, оснащує тонкими навігаційними приладами (Собко, Матв. затока, 1962, 15); Жінки клопочуться з ізоляційним матеріалом.., ще інший хтось уже оснащує рубку радіоапаратурою, встановлює навігаційні прилади (Гончар, Тронка, 1963, 341); Соціалістична промисловість оснастила сільське господарство країни могутньою технікою (Наука.., 6, 1959, 51); // Забезпечувати якими-небудь пристроями. Червона піхота і навіть кавалеристи.. пиряли на собі шпали та важезні мішки з піском, будуючи із них бійниці, оснащаючи ними найбільш вразливі місця (Гончар, II, 1959, 107).
2. Обладнувати снастями (судно, човен і т. ін.). [Охрім:] Ублагав мене Івась, Щоб човна йому припас Із ялини! Спорядив, і оснастив (Кроп., IV, 1959, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 775.