ОСО́Т, у, ч. Великий дворічний або багаторічний бур’ян родини складноцвітих. Пусти осот в огород — огірків не буде (Укр.. присл.., 1955, 105); Засміченість полів бур’янами, та ще такими впертими, як осот і пирій, загрожували неурожаєм на довгі роки (Гжицький, Вел. надії, 1963, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 782.