ОСТЕ́РБУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСТЕ́РБАТИ, аю, аєш і ОСТЕ́РБНУТИ, ну, неш, док., заст. Одужувати. — Аби ви та Гаїнка швидше остербували, — ото добре було б (Гр., II, 1963, 434); От неділенька минула, а сердешна в’яне; Хоть остербала, но [але] плаче, як на річку гляне (Укр. поети-романтики.., 1968, 548); Всі мов остербли від слова того, спалахнула мова крилата (Стар., Поет. тв., 1958, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 786.