ОСТРО́ЖИТИ, жу, жиш, недок., перех.
1. Стискувати острогами. Заблудовський острожив коня (Ле, Наливайко, 1940, 110).
2. діал. Огороджувати. Острожити двір.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 790.