ОСУ́ДЖУВАННЯ, я, с. Дія за знач. осу́джувати. Обмови, осуджування неприсутніх батько не терпів (Фр., IV, 1950, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 793.