ОСЯ́ГНЕНИЙ, ОСЯ́ГНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осягну́ти. — Я не вірю в добро, осягнуте на злій дорозі (Загреб., Європа 45, 1959, 193); І перемога ця осягнена (Еллан, II, 1958, 211); В дуже рідких випадках осягнута наукова істина ставала одразу надбанням людей (Знання.., 1, 1966, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 795.