ОТА́ВИЦЯ, і, ж., нар.-поет. Отава. Пустив [Семен] волики на отавиці (Чуб., V, 1874, 404).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 799.
Що oзначає слово - "отавиця"
Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.