ОТАМА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до ота́ман. Біля греблі Погибу і Підіпригору зустрічає агент отаманської контррозвідки Денис Бараболя (Стельмах, II, 1962, 59); // Належний отаманові. Кирило Тур уступив йому своє отаманське місце (П. Куліш, Вибр., 1969, 147); Два вербівські бурлаки збудували коло отаманського хутора дві землянки і, поженившись, завели господарство (Н.-Лев., II, 1956, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 801.