ОТА́МАНІВ, нова, нове. Належний отаманові. Отаманів курінь стояв посередині, а наоколо містились, де припало, вовгурянці (Стор., І, 1957, 399); І от по слову отамановому викресали чумаки вогню й підпалили з берега комиш… (Коцюб., І, 1955, 185); [Мошко:] Паненко, приставайте до отаманового товариства, тут вам буде добре. Отаман веселий — музики любить, співи (Вас., III, 1960, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 801.