ОТА́РКА, и, ж. Зменш. до ота́ра. * Образно. Отарка молоденьких лип загородилася високою сосною (Ю. Янов., Мир, 1956, 144); З-за Ільницького кряжа з’явилися невеликі отарки хмарок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 802.