ОТАШУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., рідко. Те саме, що розташува́тися. [Чалий:] У Чорнім лісі, в яру глибокім, в гущавині такій, що тілько вуж пролізе, ми кошем оташувались (К.-Карий, II, 1960, 241); Я спав на ганку. Прокинувшись удосвіта, брав рушницю, вудки.., сідав у човен і, оташувавшись у вершині, ловив рибу (Думки про театр, 1955, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 802.