ОТЕМНІ́ТИ, і́є, док., розм., рідко.
1. Стати темним, темнішим; потемніти. Отемніли зелені лани.. Тьмарилось сине небо (Вас., І, 1959, 267).
2. Те саме, що ослі́пнути. — А найгірше ота Параска, бодай вона отемніла та оніміла (Март., Тв., 1954, 130); — Ти, парубче, отемнів чи більма про запас насунув на очі? (Стельмах, І, 1962, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 803.