ОТОРОПІ́ЛО, розм. Присл. до оторопі́лий 2. Господиня оторопіло позадкувала до дверей (Панч, На калин. мості, 1965, 158); Саїд Алі оторопіло сів (Ле, Міжгір’я, 1953, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 807.