ОТОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОТОРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., перех. Обшивати краї одягу, взуття і т. ін. яким-небудь іншим матеріалом для оздоблення; облямовувати; // перен. Оточувати, оповивати вузькою смугою чого-небудь. Село з.. вишневими садками облягло її [долину] узорчатою лиштвою, а чиста річка оторочує синьою гальонкою (Мирний, IV, 1955, 316); Спочатку зима лягла на вершинах гір, потім густою бахромою оторочила узгір’я і спустилася в долину (Чорн., Потік.., 1956, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 807.