ОТОТО́ЖНЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. отото́жнювати. Більшість польських письменників справедливо виступає проти спрощеного, механічного ототожнювання політичних тенденцій і художньої правди образу (Рад. літ-во, 2, 1957, 61); Деякі фізіологи правильно попереджають нас про неправомірне ототожнювання пам’яті людини і "пам’яті" машини, але разом з тим не досить переконливо це аргументують (Фізіол. ж., VI, 4, 1960, 457).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 808.