Що oзначає слово - "отрок"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


О́ТРОК, а, ч.

1. заст. Хлопець-підліток. Хто скаже, де кордон між дійсністю і грою В дитини, в отрока, у юнака й дідка! (Рильський, Поеми, 1957, 223); — Отже, ти, отроче, на порозі мудрості… (Гончар, Тронка, 1963, 114).

2. іст. У стародавній Русі — князівський або боярський слуга, що входив до складу молодшої дружини; молодий дружинник. Біля дверей княжого дому Семена Олуєвича і Василя Гавриловича зустріли два отроки (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 10); Роздуми його обриває оклик чатуючого коло дверей отрока. Він оповіщає князя про прихід нарочитих мужів (Міщ., Сіверяни, 1961, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 810.