ОФО́РМЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. офо́рмити, оформля́ти і офо́рмитися, оформля́тися. І ось сюжет, що накреслився, як основа майбутнього твору, я "виношую".. Оце "виношування" я назвав би достиганням, певним оформленням думок (Ірчан, II, 1958, 444); Коли театр Соловцова вирішив поставити новий твір А. Луначарського "Олівер Кромвель", Петрицький взявся за оформлення (Мист., 6, 1965, 17); Виходячи вже із "ЗАГСу" після оформлення шлюбу, Віктор раптом спинивсь і спитав дружину: — Скажи, Людонько, ти дуже щаслива зараз? (Головко, І, 1957, 478); Сварка виникла з дрібниці — зайшла мова про оформлення документів для паспорта (Гончар, Тронка, 1963, 139).
2. Зовнішнє оздоблення чого-небудь. Головна роль живописно-декоративного оформлення українського народного одягу — виявлення його основної форми, краси (Нар. тв. та етн., 3, 1969, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 818.