ОФІРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док., рідко. Свідомо йти на які-небудь труднощі; наважуватися на що-небудь. Доки мама не офірувалася ходити пішки з ним на відпуст, то їздили завсігди возом (Круш., Буденний хліб.., 1960, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 816.