ОФІЦЕ́РСТВО, а, с.
1. Збірн. до офіце́р. Слава про злодійкувату Явдошку одбила хіть у панства та офіцерства заїздити до неї (Мирний, II, 1954, 134); Барклай і сам розумів, що його авторитет з кожним днем падає, що серед офіцерства росте невдоволення (Кочура, Зол. грамота, 1960, 114).
2. Офіцерське звання, чин.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 816.