ОФІЦИ́НИ, ци́н, мн., діал. Флігель. Пан раптом зробився до нього немилостивий і викинув його з офіцин (Фр., III, 1950, 44); На просторому майдані, біля мурованого костьола, стояли курені на три тисячі кварцяного війська та офіцини, чи що, задля дворової челяді і приїжджої шляхти (Стор., І, 1957, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 816.