О́ХАБЕНЬ, бня, ч. Довгий і широкий давньоруський верхній одяг, що мав вигляд каптана з чотирикутним відкладним коміром і довгими прямими, часто відкидними рукавами. Глуха ніч, а він на охабень кожух одягнув, насунув на голову високу соболину шапку і весь двір обійшов (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 66); Ситник нарешті простромив крізь прорізи охабня свої коротенькі руки (Загреб., Диво, 1968, 649).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 820.