ОХИТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що обхитрува́ти. — Бач, якої співа! — дума Хапко, — Лестками закида! Закидай, закидай, тільки шкода заходу! Не охитрувати! (Вовчок, VI, 1956, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 821.