ОХЛЯ́ЛО, присл. Безсило, слабо. Я охляло зліз з лави і, мов п’яний, пішов до ліжка (Досв., Вибр., 1959, 155); Ген аж під лісом він зупинився захекано, плюнув і охляло вже потягнув ноги назад (Козл., Сонце.., 1957, 42); Бусол, охляло спираючись на податливе повітря, проніс біле, перепорене чорними смугами тіло десь на луги (Гуц., Скупана.., 1965, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 821.