ОХМА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до охма́рити. Можна було тільки здогадуватись, що й там, далеко, все, як і тут.., охмарене зараз червоно-бурим димом (Гончар, III, 1959, 303); Спить земля охмарена і славна, А в Путивлі кряче віща птиця (Мал., Звенигора, 1959, 34); І сонце в охмареній тиші зійшло цього ранку раніше (Швець, Кроки.., 1962, 95); * Образно. Тільки на очах, охмарених віями, Сяють ще перли ясні (Стар., Вибр., 1959, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 821.