ОХОРО́ННИК, а, ч. Те саме, що охоро́нець 1. Робітники розходились, поспішаючи до своїх приладів. А тих, хто прибігав, охоронники до цеху вже не підпускали (Шовк., Інженери, 1956, 374); Коли заарештований під конвоєм охоронника зник у коридорі, до кабінету слідчого зайшов з сусідньої кімнати його помічник (Кол., Терен.., 1959, 261); Не дуже радувало те, що невдалік, на сірій дорозі, купкою стояли охоронники, а серед них виділявся немолодий.. старший стражник (Стельмах, І, 1962, 573).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 824.