О́ХРЕСТИ, ів, мн., церк. Ритуальні символи, атрибути процесії хресного ходу (корогви, хрести і т. ін.). — Я прибігла під віконце, чи не дознаюся? думала, що вже труна й о́хрести, — жаль мені, острах мені… (Вовчок, І, 1955, 160); Він пішов навпростець і почув безладний спів молитви, а далі побачив проти зоряного неба і охрести. Полем у темноті ішла сільська процесія (Панч, Гомон. Україна, 1954, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 826.